Хто ви – виконавець чи підприємець? Частина 2

У першій частині ми докладно розібрали психологію виконавця. А яка ж психологія підприємця?

Щоб відповісти на це питання, треба знайти підприємця та запитати його – Чим він зайнятий? Зрозуміло, що за формою відповіді можуть бути різні, але, по суті, все зведеться до єдиної відповіді: він постійно зайнятий організацією.

Хто є підприємцем чи був ним – той добре зрозуміє, про що ця відповідь.

Практикуючий підприємець завжди знаходиться в організації процесів своєї діяльності.

Справжній підприємець насамперед займається організацією та розвитком сфери своєї справи. У свою чергу, сфера справи включає безліч приватних сфер праці. Сфера справи ніби складається з безлічі сфер праці.

Інакше кажучи, завдання підприємця – організувати процес, під час якого буде вироблено той чи інший очевидний продукт.

Виконавець чекає на винагороду за очевидний продукт, а підприємець? За який результат підприємець отримує винагороду?

Необхідно зрозуміти, що підприємець не одержує винагороду за свою працю.

Він створює умови, які мають стати причиною його заробітку.

Саме організація процесів своєї діяльності формує умови для заробітку. Заробіток підприємця – це оплата його праці. Його заробіток не визначається маржинальністю угод. Заробіток – це сума процесів у сфері його справи.

Давайте на прикладі:

Виробництво пластикових карток.

Згадуємо просту схему:

Робота – Результат – Винагорода

Робота підприємця – це організація процесів власної бізнес-діяльності.

Винагорода – це різниця між тим, скільки грошей залучила сфера справи і тим, скільки коштувало її зміст.

Підприємець – це заповзятлива людина, яка прагне заробити.

Він не має залежності від трьох умов:

Психологія підприємця – це психологія творця.

Він той, хто створює процес.

Підприємець не мислить категоріями зарплати – він намагається заробити.

Він не ставить себе у залежність від того, хто платить – він створює умови, в яких він отримує дохід.

Підприємець мислить категоріями доходу та прибутку, а не зарплати. Для справжнього підприємця фіксованість зарплати – це біль. Він готовий заробляти менше, але відчувати свободу, що є перспективи збільшення заробітку. Саме ці перспективи його мотивують. Підприємця мотивує не стабільність, а перспективи та можливість їх реалізації.

Підприємець не мислить категорією – підходять мені ці умови праці чи ні. Він діє в тих умовах, що є на старті, а далі починає їх змінювати та формувати ті, які необхідні саме йому. У нього немає відмазки на кшталт – я не зміг сьогодні нічого продати, оскільки касовий апарат зламався, а ви мені його не відремонтували. Підприємець постійно стикається з різними проблемними ситуаціями та сприймає їх як виклик життя і не чекає, що хтось має їх вирішити. Він ніколи не перекладає відповідальність на умови – він сприймає умови як даність, в якій потрібно діяти.

Підприємець не мислить категоріями своєї затребуваності ринку праці – він той, хто цей ринок праці формує.

Психологія підприємця збудована на амбіціях розвитку своєї справи.

Психологія реального підприємця – це психологія свободи.

Але свободи над плані вседозволеності, а свободи щодо відчуття перспектив побудови.

Так, зараз у мене маленька будівельна компанія, але перспективи майже безмежні, можна рости, рости та рости.

Так, зараз моя компанія заробляє 100 тисяч на місяць, але перспективи відкриті, і від мене залежить, скільки моя компанія зароблятиме через рік, через п’ять років.

І гонка за цими перспективами перетворюється на захоплюючу гру. Але в цю гру не заграються і у свободі не губляться лише ті, хто навчився жити у відповідальності. Хто зрозумів, що свобода без уміння жити в свідомій необхідності призводить до рабства та краху.

У наступній частині узагальним сказане щодо виконавця та підприємця, підіб’ємо проміжний підсумок і зробимо ряд важливих висновків.

Блог Автора